Вижлець, вижлиця, вижлята — ці слова, мають цікаву і дещо заплутану історію походження. Здається, що вони ведуть нас крізь століття, через різні культури та мови, відкриваючи свої таємниці лише для тих, хто готовий зануритися в дослідження.
Угорські корені та польські зв’язки
Деякі дослідники вважають, що слово “вижлець” запозичене з угорської мови. Зокрема, його пов’язують з угорськими словами “vista” та “vizsla”, які означають собаку-шукача або пильного, бадьорого пса. Від кореня “vizsgalni” (випробовувати, перевіряти) походить угорське “vizsla”, що і стало основою для назви породи собак.
Інші дослідники схиляються до думки, що “вижлець” має польське походження, зокрема від слова “wyga”, що означає “старий пес” або “вити”. Це пов’язують із функціями, які виконували ці собаки під час полювання: вони витискали звіра або птаха з його схованок, що вказує на схожість із дієсловом “вичавлювати”.
Історичні корені та лінгвістичні паралелі
Також варто згадати, що під ім’ям “вижлъ” до XVI століття існував якийсь загальний прообраз гончої собаки та універсальної лягавої. Паралелі з польською мовою підтверджують цю теорію, адже в Польщі “вижлами” називали лягавих собак, тоді як гончаків називали “огарами”. Подібні приклади зустрічаються і в німецькій, італійській та французькій мовах, де “браками” називають гончаків, а в Італії та Франції існують породи лягавих собак, що також мають назву “браків”.
Виникнення слова “вижлиця”
Слово “вижлиця” з’явилося значно пізніше за “вижлець”. Перша згадка про “вижлицю” датується 80-ми роками XVII століття у пізнішій вписці до М’ясниківського списку “Книги про зміст псового полювання”. У тексті “Книги про зміст псового полювання” термін “вижлиця” не зустрічається, а використовується вираз “гончі вижлеці та суки”. Це свідчить про те, що термін “вижлиця” почав використовуватися лише наприкінці XVII століття.
Варіації та їх значення
Існують також варіації слова: вижлик, виж-лок, вижліца. Варіація “вижлок/вижлик” запозичена з польської і, ймовірно, не позначає гончу собаку взагалі. Наприклад, у київському циклі булин згадується, що “Збут перед боєм з Іллею Муромцем відв’язує вижлока від стремінь і спускає сокола з руки”, що вказує на те, що вижлок був підсокільною собакою. Слово “вижліца” утворене за тим самим словотвірним типом, що і “орлиця”, “кобилиця”, отже, воно означало не гончу суку, а саме лягаву суку.
Висновок
Отже, слова вижлець, вижлиця, вижлята мають багату і різноманітну історію, що відображає їхню еволюцію через різні культури та мови. Вони є яскравим прикладом того, як культура полювання з гончаками адаптується та змінюється з плином часу, зберігаючи у своїх словах сліди минулих епох і культур.
P.S
Було б не погано почути аргументовану думку читача, щодо походження цих слів.
З повагою, Експерт міжнародної категорії по гончим. Член FIC, віце–президент канадської діаспори АЕЕЗ Потішай Л.В.